відпинати
ВІДПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІП'Я́ТИ, ВІДП'Я́СТИ, діпну́, ді́пне́ш; мин. ч. відіп'я́в, п'яла́, ло́; ВІДІПНУ́ТИ, діпну́, ді́пне́ш; мин. ч. відіпну́в, ну́ла, ло; док., що.
1. Те саме, що відстіба́ти 1.
– Е, се, певно, запинка надавила мені груди, – подумав собі Андрій, відіп'яв запинку і знов положився на ліжко (І. Франко);
Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули йому меч і підвели князя до вівтаря (П. Загребельний).
2. Відв'язувати прив'язане.
Ішов циган через село та й побачив коня, прив'язаного до плоту. Зараз його за поводи, відпинає та й хоче сідати (з переказу);
Робітники відп'яли [відіп'яли] коні і лишили машину .. на луці (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)