відплата
ВІДПЛА́ТА, и, ж.
Дія, вчинок і т. ін., якими відплачують кому-небудь за щось.
Натомість не дати послуху донощикам – все одно, що показати себе великодушним для гетьмана і приневолити його до шляхетної відплати (Б. Лепкий);
// Дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло; помста.
У відплату за те, що він їх тут переслідує, розперезатися їм не дає, вони зігнали свою браконьєрську лють на старій людині (О. Гончар);
// Сумний наслідок якихось нерозважливих вчинків.
Перед Христею стояло безнадійні скитання – відплата за ті розкоші, які приходилося пережити (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)