відповідно
ВІДПОВІ́ДНО.
1. присл. Так, як треба, як має бути; належним чином.
Вона довго ходила з кошиком по хаті й не знала, де б його відповідно примостити (Н. Кобринська);
Тут докладчик [доповідач] зробив відповідно серйозне обличчя (М. Хвильовий);
Апарат знімальний відповідно реконструювався, винайдено було плівку, і з'явилися перші метри величезного мистецтва, що його звемо тепер – Мас-Кіно-Мистецтво (Ю. Яновський);
Я став заготовляти по три-чотири протоколи завчасу, варіюючи лиш окремі слова та відповідно проставляючи дати (Б. Антоненко-Давидович);
Земля ж крутиться й крутиться, і річки на це відповідно реагують теж (О. Гончар).
2. у знач. прийм., з род. (у сполуч. з прийм. до) і (заст.) дав. в. Уживається на позначення узгодженості між чимсь, залежності від чогось.
Я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом відповідно станові погоди (Леся Українка);
Він намагався у всьому товаристві завести козацькі порядки та звичаї відповідно до Гоголевої повісті (С. Васильченко);
Чечель розглянув ворожі позиції і негайно заряджує всілякі зміни, відповідно до того, як через ніч змінив свої плани ворог (Б. Лепкий);
У статті наводяться комплекси спеціальних вправ відповідно до специфіки захворювань (з наук. літ.).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження співвіднесеності з чимось, висловленим перед цим.
Дивлюся вище і, відповідно, далі. Зір пливе, та я все одно розрізняю зграйки наметів, зібраних барвистими гронами, до яких так і кортить підійти і роздивитися (Л. Дереш);
Різні варіанти тоталітарного соціуму розглядаються як результат вульгарного розуміння масами наукових досліджень і, відповідно, невиправданого зневаження релігійних цінностей (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)