відповідник

ВІДПОВІ́ДНИК, а, ч.

1. Те, що відповідає чому-небудь; щось рівнозначне, рівноцінне; еквівалент.

Диво людської душі, яка моментами голоду так міцно й яскраво допадається дрібниць, що вони, не знані допіру, раптом стають виплеканою в нетрях серця подією, відповідником тоскних мрій (В. Підмогильний);

Суспільним відповідником індивідуальної пам'яті людини, колективною пам'яттю людства є не що інше, як культура (із журн.).

2. лінгв. Рівнозначне слово, вислів іншої мови, іншого говору і т. ін.

Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів (М. Рильський);

Памво Беринда протягом 30 років складав свій “Лексикон”, у якому подав до церковнослов'янських слів їхні українські відповідники (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. відповідник — відпові́дник 1 іменник чоловічого роду те, що відповідає чомусь відпові́дник 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. відповідник — (мовний) еквівалент, рівнозначний, (живцем здертий) калька.  Словник синонімів Караванського
3. відповідник — -а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відповідник — ВІДПОВІ́ДНИК, а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови. Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів (Рильський, III, 1956...  Словник української мови в 11 томах