відповідник

ВІДПОВІ́ДНИК, а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови.

Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів (Рильський, III, 1956, 66);

Перекладачеві поталанило знайти в своїй рідній [болгарській] мові потрібні відповідники для вираження іскристого гумору, незвичайної дотепності і чарівної граційності поетичного слова Котляревського (Вітч., 2, 1961, 181).

Значення в інших словниках

1. відповідник — відпові́дник 1 іменник чоловічого роду те, що відповідає чомусь відпові́дник 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. відповідник — (мовний) еквівалент, рівнозначний, (живцем здертий) калька.  Словник синонімів Караванського
3. відповідник — -а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відповідник — ВІДПОВІ́ДНИК, а, ч. 1. Те, що відповідає чому-небудь; щось рівнозначне, рівноцінне; еквівалент. Диво людської душі, яка моментами голоду так міцно й яскраво допадається дрібниць, що вони, не знані допіру, раптом стають виплеканою в нетрях серця подією...  Словник української мови у 20 томах