відправка

ВІДПРА́ВКА, и, ж., розм.

Те саме, що відпра́влення 1 і відправля́ння 1.

Через тиждень буду в Софії, і тоді відправка листів буде від мене залежати (Леся Українка);

Відправка політв'язнів до концтабору Берези Картузької була майже рівнозначною страті (С. Чорнобривець);

Чередниченко загомонів до комбайнерів, хотів знати, чи все в них гаразд перед відправкою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відправка — відпра́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відправка — -и, ж., розм. Те саме, що відправлення 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відправка — ВІДПРА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що відпра́влення 1. Через тиждень буду в Софії і тоді відправка листів буде від мене залежати (Л. Укр., V, 1956, 153); Відправка політв’язнів до концтабору Берези Нартузької була майже рівнозначною страті (Чорн., Визвол. земля, 1959, 101).  Словник української мови в 11 томах