відправлятися
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відпра́вляться; док.
1. Вирушати в дорогу, відходити, від'їжджати і т. ін. куди-небудь.
І зараз з військом одправляйтесь (І. Котляревський);
– Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко);
Літак відправляється о п'ятій дня (В. Минко);
Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник);
– Ще нині відправлюся від свого господаря.., – сказав Іван (І. Франко).
2. тільки недок. Пас. до відправля́ти 1, 4.
За кордон відправляється 85 % продукції заводу (з газ.);
Служба Божа, особливо у відпустові дні, відправлялась тут при вишуканій обстановці (Ірина Вільде).
◇ (1) Відпра́витися на той світ – померти, загинути.
– Тебе мучить думка, що ніхто ніколи не дізнається про твою смерть... Не дізнається! Ти відправишся на той світ!.. Не без моєї допомоги, звичайно!.. (В. Малик);
Попав в ополонку, ледь на той світ не відправився (із журн.);
Від злиденного життя можна й на той світ відправитися (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)