відраза

ВІДРА́ЗА, и, ж.

Почуття огиди, різкої неприязні до кого-, чого-небудь.

Якась ворожнеча, якась відраза загарчала у ньому, немов збуджений пес (М. Коцюбинський);

Він був усе дуже обережний із зброєю, мав взагалі перед зброєю якусь неописану відразу (О. Кобилянська);

Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. відраза — (неприємне відчуття до когось) підеш. огида, обридливість, р. осоруга.  Словник синонімів Полюги
2. відраза — відра́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. відраза — Огида, обрида, відворіт, обридження, ГИД, антипатія, фр. оскома.  Словник синонімів Караванського
4. відраза — -и, ж. Почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відраза — ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. відраза — ВІДРА́ЗА, и, ж. Почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь. Якась ворожнеча, якась відраза загарчала у ньому, немов збуджений пес (Коцюб., II, 1955, 215); Він був усе дуже обережний із зброєю, мав взагалі перед зброєю якусь неописану відразу (Коб.  Словник української мови в 11 томах