відраза
ВІДРА́ЗА, и, ж. Почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь.
Якась ворожнеча, якась відраза загарчала у ньому, немов збуджений пес (Коцюб., II, 1955, 215);
Він був усе дуже обережний із зброєю, мав взагалі перед зброєю якусь неописану відразу (Коб., II, 1956, 130);
Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (Шиян, Баланда, 1957, 169).
Словник української мови (СУМ-11)