відригуватися

ВІДРИ́ГУВАТИСЯ, ується, ВІДРИГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДРИГНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Виділятися через рот із стравоходу або шлунка (про залишки їжі, повітря).

Наповнивши перші відділи шлунка, корова лягає відпочивати. У цей час їжа окремими грудками відригується зі шлунка назад у рот, де добре пережовується (з навч. літ.);

Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся (Номис);

* Образно. О горе! Сей шепіт не то що не вспокоїв його, але, навпаки, відригнувся в душі як безконечна гіркість (І. Франко).

2. перен., розм. Негативно відбиватися на кому-, чому-небудь певним чином; викликати які-небудь небажані наслідки.

Відригнулись і самому судді бублички, що тільки їх пхав у пельку, а хто страждав, так він того й знати не хотів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чи глипне жінка на тебе, Чи гарна дівка усміхнеться, .. Жахайсь, бо лихом одригнеться! (С. Карпенко).

Значення в інших словниках

1. відригуватися — відри́гуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відригуватися — -ується і відригатися, -ається, недок., відригнутися, -неться, док. 1》 Виділятися в рот із стравоходу, шлунка (про їжу, повітря). 2》 перен., розм. Відбиватися певним чином за заподіяне кому-небудь зло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відригуватися — ВІДРИ́ГУВАТИСЯ, ується і ВІДРИГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДРИГНУ́ТИСЯ, не́ться, док. 1. Виділятися в рот із стравоходу, шлунка (про їжу, повітря). Наповнивши перші відділи шлунка, корова лягає відпочивати.  Словник української мови в 11 томах