відригувати
ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.
Виділяти через рот зі стравоходу або шлунка повітря, залишки їжі.
Тепер Параска не злазила з ліжка, просто витріщала очі в стелю, ліниво відригувала їдло (Я. Качура);
Повертаючись до вулика, бджоли відригують змінений у медовому шлуночку нектар у воскові комірки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)