відригувати
ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.
Виділяти через рот зі стравоходу або шлунка повітря, залишки їжі.
Тепер Параска не злазила з ліжка, просто витріщала очі в стелю, ліниво відригувала їдло (Я. Качура);
Повертаючись до вулика, бджоли відригують змінений у медовому шлуночку нектар у воскові комірки (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відригувати — відри́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відригувати — -ую, -уєш і відригати, -аю, -аєш, недок., відригнути, -ну, -неш, док., перех. і неперех. Виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відригувати — ВІДРИ́ГУВАТИ (виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу), ЗРИ́ГУВАТИ. — Док.: відригну́ти, зригну́ти. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує (Г. Хоткевич); Смачно плямкав, сопів (Ситник), зригував, мов жирний гусак (П. Загребельний). Словник синонімів української мови
- відригувати — ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш і ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, н́у, не́ш, док., перех. і неперех. Виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу. Тепер Параска не злазила з ліжка, просто витріщала очі в стелю, ліниво відригувала їдло (Кач. Словник української мови в 11 томах