1. Словник української мови в 11 томах

відригувати

ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш і ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, н́у, не́ш, док., перех. і неперех. Виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу.

Тепер Параска не злазила з ліжка, просто витріщала очі в стелю, ліниво відригувала їдло (Кач., II, 1958, 142);

Повертаючись до вулика, бджоли відригують змінений у медовому шлуночку нектар у воскові комірки (Зоол., 1957, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відригувати — відри́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відригувати — -ую, -уєш і відригати, -аю, -аєш, недок., відригнути, -ну, -неш, док., перех. і неперех. Виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відригувати — ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. Виділяти через рот зі стравоходу або шлунка повітря, залишки їжі. Словник української мови у 20 томах
  4. відригувати — ВІДРИ́ГУВАТИ (виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу), ЗРИ́ГУВАТИ. — Док.: відригну́ти, зригну́ти. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує (Г. Хоткевич); Смачно плямкав, сопів (Ситник), зригував, мов жирний гусак (П. Загребельний). Словник синонімів української мови