відро
ВІДРО́, а́, с.
1. Посудина звичайно конічної або циліндричної форми з дужкою для носіння й зберігання рідини, сипких речовин і т. ін.
От Мелашка ухопить відра і йде по воду (Г. Квітка-Основ'яненко);
Несе, було, на гору відра стара, убога жінка (Марко Вовчок);
Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби (Леся Українка);
Виходить Надія з квартою і рушником, за нею Батура з відром в руках (О. Корнійчук).
2. Міра, що дорівнює вмісту відра.
Іди, іди, дощику, .. цебром, відром, цебрицею над всякою пашницею (з народної пісні);
А всім вкупі – червоного вина з Цареграду [Цареграда] Відер з троє у барилі .. Всього везе (Т. Шевченко);
Старий Джеря і собі готувався до весілля. Він купив десять відер горілки (І. Нечуй-Левицький);
Сеньків має прекрасні природні умови: річка Оскіл, високий її берег, чудесне на горі джерело води, що дає до сімдесяти тисяч відер чудової води на добу (Остап Вишня).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з бо́чки, з цебра́), зі сл. іти, лити і т. ін.:
а) дуже сильно, потоками (про дощ).
Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь Бог чопок загубив та й нічим заткнуть (прислів'я);
Бурхнуло з неба мов із бочки, Що промочило до сорочки (І. Котляревський);
Став і дощик накрапати, Поливає як з відра (П. Грабовський);
Він дивиться на оградку, на кущі, на листя, все заливає, .. дощ цебенить як з відра... (Т. Масенко);
Лило як з відра безперервним потоком (Ю. Збанацький);
б) дуже сильний, заливний (про дощ).
Зараз такий дощ йде, як з відра (М. Коцюбинський);
“Вибачайте, мушу мерщій додому. Буде дощ, аби добігти!” І справді, щойно до хвіртки своєї добіжить, за клямку рукою візьметься, аж тої хвилини – злива як з цебра (Н. Королева);
Чи, може, там гриміли громи і дощ пролився як з відра... (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)