відро
ВІДРО́, а́, с.
1. Посудина звичайно конічної або циліндричної форми з дужкою для носіння й зберігання рідини, сипких речовин і т. ін.
От Мелашка ухопить відра і йде по воду (Г. Квітка-Основ'яненко);
Несе, було, на гору відра стара, убога жінка (Марко Вовчок);
Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби (Леся Українка);
Виходить Надія з квартою і рушником, за нею Батура з відром в руках (О. Корнійчук).
2. Міра, що дорівнює вмісту відра.
Іди, іди, дощику, .. цебром, відром, цебрицею над всякою пашницею (з народної пісні);
А всім вкупі – червоного вина з Цареграду [Цареграда] Відер з троє у барилі .. Всього везе (Т. Шевченко);
Старий Джеря і собі готувався до весілля. Він купив десять відер горілки (І. Нечуй-Левицький);
Сеньків має прекрасні природні умови: річка Оскіл, високий її берег, чудесне на горі джерело води, що дає до сімдесяти тисяч відер чудової води на добу (Остап Вишня).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з бо́чки, з цебра́), зі сл. іти, лити і т. ін.:
а) дуже сильно, потоками (про дощ).
Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь Бог чопок загубив та й нічим заткнуть (прислів'я);
Бурхнуло з неба мов із бочки, Що промочило до сорочки (І. Котляревський);
Став і дощик накрапати, Поливає як з відра (П. Грабовський);
Він дивиться на оградку, на кущі, на листя, все заливає, .. дощ цебенить як з відра... (Т. Масенко);
Лило як з відра безперервним потоком (Ю. Збанацький);
б) дуже сильний, заливний (про дощ).
Зараз такий дощ йде, як з відра (М. Коцюбинський);
“Вибачайте, мушу мерщій додому. Буде дощ, аби добігти!” І справді, щойно до хвіртки своєї добіжить, за клямку рукою візьметься, аж тої хвилини – злива як з цебра (Н. Королева);
Чи, може, там гриміли громи і дощ пролився як з відра... (Д. Павличко).
Значення в інших словниках
- відро — відро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відро — Цеберка, кінва, коновка, конівка, (велике) цебер; відеречко, відерце. Словник синонімів Караванського
- відро — -а, с. 1》 Металева або дерев'яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води тощо. 2》 заст. Міра, що дорівнює вмісту відра (близько 12 літрів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відро — Чоловік не свиня, більше відра не вип’є. Іронічно про чоловіка, який не має міри в пиятиці. Приповідки або українсько-народня філософія
- відро — (-а) с., частіше мн. відра, мол., жарт.-ірон. Жіночі груди (відвислі). ПСУМС, 14. Словник жарґонної лексики української мови
- відро — Бадейка, баддя, відеречко, відерко, відерце, кінва, кінвочка, конівка, коноб, конов, коновець, коновка, коновля, коновок, коновонька, коновочка, конопка, путня (діал.), цебер, цеберка, цеберко, цеберчина, цебрик, цебро Словник синонімів Вусика
- відро — як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з цебра́), зі сл. іти́, ли́ти і под. 1. Дуже сильно, потоками (про дощ). Став і дощик накрапати, Поливає як з відра (П. Грабовський); Лило як з відра безперервним потоком (Ю. Фразеологічний словник української мови
- відро — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал. Словник синонімів української мови
- відро — Відро́, -ра́, -ру́; ві́дра, ві́дер. Дво́є ві́дер і два відра́ або дві відрі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відро — ВІДРО́, а, с. 1. Металева або дерев’яна посудина з дужкою для носіння й зберігання води тощо. От Мелашка ухопить відра і йде по воду (Кв.-Осн., II, 1956, 430); Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах