відро

Значення в інших словниках

1. відро — відро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. відро — Цеберка, кінва, коновка, конівка, (велике) цебер; відеречко, відерце. Словник синонімів Караванського
3. відро — -а, с. 1》 Металева або дерев'яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води тощо. 2》 заст. Міра, що дорівнює вмісту відра (близько 12 літрів). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відро — ВІДРО́, а́, с. 1. Посудина звичайно конічної або циліндричної форми з дужкою для носіння й зберігання рідини, сипких речовин і т. ін. От Мелашка ухопить відра і йде по воду (Г. Словник української мови у 20 томах
5. відро — (-а) с., частіше мн. відра, мол., жарт.-ірон. Жіночі груди (відвислі). ПСУМС, 14. Словник жарґонної лексики української мови
6. відро — Бадейка, баддя, відеречко, відерко, відерце, кінва, кінвочка, конівка, коноб, конов, коновець, коновка, коновля, коновок, коновонька, коновочка, конопка, путня (діал.), цебер, цеберка, цеберко, цеберчина, цебрик, цебро Словник синонімів Вусика
7. відро — як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з цебра́), зі сл. іти́, ли́ти і под. 1. Дуже сильно, потоками (про дощ). Став і дощик накрапати, Поливає як з відра (П. Грабовський); Лило як з відра безперервним потоком (Ю. Фразеологічний словник української мови
8. відро — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал. Словник синонімів української мови
9. відро — Відро́, -ра́, -ру́; ві́дра, ві́дер. Дво́є ві́дер і два відра́ або дві відрі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. відро — ВІДРО́, а, с. 1. Металева або дерев’яна посудина з дужкою для носіння й зберігання води тощо. От Мелашка ухопить відра і йде по воду (Кв.-Осн., II, 1956, 430); Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах