відроджувати
ВІДРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.
1. що. Відновлювати те, що перебуває в стані занепаду або припинило існування; відбудовувати зруйноване.
Спраглою своєю уявою він уже відроджував поруйноване, зарівнював вирви на ленінградських майданах, вводив пароплави в порт (О. Гончар);
Ми, не шкодуючи сил, далі відроджуватимемо наш прекрасний Київ (з газ.);
– Фатіх .. спалив Царгород на попіл, щоб відродити його ще прекраснішим (П. Загребельний);
Прикарпаття має відродити свою винну культуру (з газ.).
2. що, перен. Відновлювати в пам'яті забуте, минуле і т. ін.
[Антей:] Ти все-таки піти на сцену хочеш? .. Може, справді ти можеш відродити для Коринфа святую таємницю Діоніса (Леся Українка);
Згадка про мур відродила спомини й про всі інші таємниці місцевого життя (Ю. Смолич);
Яків Македон .. одразу зрозумів цей холодний, підступний намір буржуйки відродити в його серці минуле (А. Шиян).
3. кого, що, перен. Повертати до нормального стану, надавати сил, виводити зі стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду.
Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, .. щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич);
– Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене (Марко Вовчок);
// Пробудити, пожвавити.
Тарас Шевченко вірив у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити (із журн.).
4. кого, бібл. Духовно оживляти грішну людину (про Бога).
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)