відроджувати

ВІДРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.

1. що. Відновлювати те, що перебуває в стані занепаду або припинило існування; відбудовувати зруйноване.

Спраглою своєю уявою він уже відроджував поруйноване, зарівнював вирви на ленінградських майданах, вводив пароплави в порт (О. Гончар);

Ми, не шкодуючи сил, далі відроджуватимемо наш прекрасний Київ (з газ.);

– Фатіх .. спалив Царгород на попіл, щоб відродити його ще прекраснішим (П. Загребельний);

Прикарпаття має відродити свою винну культуру (з газ.).

2. що, перен. Відновлювати в пам'яті забуте, минуле і т. ін.

[Антей:] Ти все-таки піти на сцену хочеш? .. Може, справді ти можеш відродити для Коринфа святую таємницю Діоніса (Леся Українка);

Згадка про мур відродила спомини й про всі інші таємниці місцевого життя (Ю. Смолич);

Яків Македон .. одразу зрозумів цей холодний, підступний намір буржуйки відродити в його серці минуле (А. Шиян).

3. кого, що, перен. Повертати до нормального стану, надавати сил, виводити зі стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду.

Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, .. щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич);

– Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене (Марко Вовчок);

// Пробудити, пожвавити.

Тарас Шевченко вірив у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити (із журн.).

4. кого, бібл. Духовно оживляти грішну людину (про Бога).

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка).