відрубом
ВІДРУ́БОМ, присл.
Те саме, що прямови́сно.
Хати зовсім не такі. Не пообмазувані, голі якісь. А покрівля з двох боків спуском і з двох одрубом (А. Тесленко);
Від лану озимини Мирон і Глущук повернули .. і вийшли на скелю, що відрубом піднімалася над Дніпром (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)