відрубування
ВІДРУ́БУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. відру́бувати 1.
Статут 1588 року встановлював, що в разі завдавання ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки (з наук. літ.);
Відрубування сухої деревини лісник здійснював щопівроку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)