відрубування
ВІДРУ́БУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. відру́бувати 1.
Статут 1588 року встановлював, що в разі завдавання ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки (з наук. літ.);
Відрубування сухої деревини лісник здійснював щопівроку (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відрубування — відру́бування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відрубування — -я, с. Дія за знач. відрубувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відрубування — ВІДРУ́БУВАННЯ, я, с. Дія за знач. відру́бувати 1. Відрубування гілок. Словник української мови в 11 томах