відрубування —
відру́бування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
відрубування —
-я, с. Дія за знач. відрубувати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
відрубування —
ВІДРУ́БУВАННЯ, я, с. Дія за знач. відру́бувати 1. Статут 1588 року встановлював, що в разі завдавання ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки (з наук. літ.); Відрубування сухої деревини лісник здійснював щопівроку (із журн.).
Словник української мови у 20 томах