відрізаний
ВІДРІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до відрі́зати 1, 2.
Тим часом Наха й Ойда витягли з кутка дитячий стіл – одрізаний шматок лави – і поставили по обидва боки його дві низенькі лавочки (В. Винниченко);
Блискучі відвали поспішали за передплужниками, підхоплювали відрізаний шмат з шкуринкою промерзлого і вкритого снігом ґрунту, перекидали його білим вниз і присипали чорним смолистим чорноземом (М. Циба).
2. Дієпр. пас. до відрі́зати 3.
[Спартак:] Та ти казав, Що зник Тугай, відрізаний вогнем (Л. Дмитерко);
Удавнилась облога. Вже навіть звикли .. З усіх боків одрізана дорога (Л. Костенко);
// відрі́зано, безос. пред.
Зрозумів юнак, що останні стежки до волі й життя за якусь мить буде одрізано (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)