відрізаний
ВІДРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до відрі́зати 1-3.
[Печариця:] Я вже тепер — одрізана скиба од хліба (Мирний, V, 1955, 172);
Наче мені всюди путь одрізана (Барв., Опов.., 1902. 179);
[Спартак:] Та ти казав. Що зник Тугай, відрізаний вогнем (Дмит., Драм. тв., 1958, 27);
// відрі́зано, безос. присудк. сл.
Тепер мені всі шляхи відрізано (Коз., Сальвія, 1959, 192).
Словник української мови (СУМ-11)