відсапувати
ВІДСА́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДСАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Віддихувати, переводити подих після важкого фізичного чи нервового напруження; важко дихати від недостачі повітря.
– Самі мов неживі попадали на ті оберемки та й відсапуємо так, що аж язики повивішували (І. Франко);
Павло повз, важко відсапуючи (В. Кучер);
Втомлена Катерина прихиляється своєю торбою до берези, захекано відсапує (М. Стельмах);
Ломачевський впав на холодний камінь і не міг одсапнути (І. Нечуй-Левицький);
Коли валка підкотила ближче, виявилося, що це .. не москалі. Відсапнув табір (Б. Лепкий);
– Хо! – тяжко відсапнув він (Ю. Смолич).
ВІДСА́ПУВАТИ², ую, уєш, недок., ВІДСАПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод.
1. Сапанням відробляти борг.
Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю (Сл. Гр.).
2. тільки док. Закінчити сапати.
– Я вже своє на сьогодні відсапала, – сказала жінка. – Піду додому (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)