відселений

ВІДСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відсели́ти.

Бучак – село, нині відселене без сліду, неіснуюче (О. Забужко);

Будинки, відселені ще кілька років тому, стоять пусткою і перетворюються на притулок для приблуд, п'яниць, наркоманів і повій (з газ.);

// у знач. прикм. Який залишився без постійного населення.

Повинна бути розглянута можливість вирощування насіння багаторічних трав на відселених територіях із низьким рівнем забруднення радіацією (з газ.);

// відсе́лено, безос. пред.

Під час повені загинуло 9 людей, близько 7 тисяч було відселено, а півтори тисячі залишилися без житла (з газ.);

// у знач. ім. відсе́лений, ного, ч.; відсе́лена, ної, ж. Той (та), кого відселили в інше місце.

– Їм [старійшинам] велено приготувати нас у путь так, щоб відселені все мали (Д. Міщенко).

Словник української мови (СУМ-20)