відспіваний
ВІДСПІ́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відспіва́ти 1, 4.
Ледь чується солодкий журкіт в сливі, І ще солодші – тихі, жалісливі, Твої, давно відспівані пісні... (І. Вирган);
В мене вже тая пісня давно відспівана, і вдруге я її співати не хочу (Б. Лепкий);
У добрій молитві, відспіваній колядці, таємно зробленому доброму ділі милосердя – завжди присутній Христос! (з рел.-церк. літ.);
Іван Компанієць, сотник кінної сотні полку гайдамаків Холодного Яру, був відспіваний у Покровській церкві с. Мельників, похований на території Мотронинського монастиря (з наук.-попул. літ.);
// відспі́вано, безос. пред.
Наприкінці торжества нашому любому ювіляру було відспівано “Многая літа” (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)