відставка
ВІДСТА́ВКА, и, ж.
Остаточне звільнення від служби, з військової або адміністративної посади.
Під Очаков Погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Т. Шевченко);
Хочу як-небудь себе розважити. Се ж одставка, се ж я зовсім вільний (Ганна Барвінок);
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку (з мови документів).
Відправля́ти / відпра́вити у відста́вку див. відправля́ти;
Іти́ (вихо́дити, подава́ти) / піти́ (ви́йти, пода́ти) у відста́вку <�Бра́ти / взя́ти відста́вку> див. іти́.
○ (1) У відста́вці, у знач. прикм. – звільнений зі служби, з посади.
В цій частині міста ніщо не порушувало спокою чепурних будинків, що потопали в садах. Тут мешкало колишнє вельможне панство міста: губерніальні старші урядовці, генерали у відставці (Д. Бузько);
Очевидно, то була помилка, що він не послухав батька – старого полковника у відставці – і не подав до військового училища (О. Гуреїв);
– Полковник медичної служби, – пояснив Федір Васильович. – Його ровесники вже давненько у відставці. Рибку вудять. А він, бачте, на посту. Професор! (Є. Доломан).
◇ Дава́ти / да́ти відста́вку див. дава́ти.
Словник української мови (СУМ-20)