відставка

ВІДСТА́ВКА, и, ж.

Остаточне звільнення від служби, з військової або адміністративної посади.

Під Очаков Погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Т. Шевченко);

Хочу як-небудь себе розважити. Се ж одставка, се ж я зовсім вільний (Ганна Барвінок);

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку (з мови документів).

Відправля́ти / відпра́вити у відста́вку див. відправля́ти;

Іти́ (вихо́дити, подава́ти) / піти́ (ви́йти, пода́ти) у відста́вку <�Бра́ти / взя́ти відста́вку> див. іти́.

○ (1) У відста́вці, у знач. прикм. – звільнений зі служби, з посади.

В цій частині міста ніщо не порушувало спокою чепурних будинків, що потопали в садах. Тут мешкало колишнє вельможне панство міста: губерніальні старші урядовці, генерали у відставці (Д. Бузько);

Очевидно, то була помилка, що він не послухав батька – старого полковника у відставці – і не подав до військового училища (О. Гуреїв);

– Полковник медичної служби, – пояснив Федір Васильович. – Його ровесники вже давненько у відставці. Рибку вудять. А він, бачте, на посту. Професор! (Є. Доломан).

◇ Дава́ти / да́ти відста́вку див. дава́ти.