відставлений

ВІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відста́вити 1, 2, 4.

Катя присіла на відставлений стілець (О. Гуреїв);

Гнат струсонув її [муху] і глибоко задумався, втупивши поперед себе сонні очі, беззвучно заворушив відставленими губами (Григорій Тютюнник);

– Їдь ти у Терни, там живе старий піп, – він вже одставлений, вбогий і не гордий (Марко Вовчок);

// відста́влено, безос. пред.

Увійшли у велику гетьманську маштарку, бо повози поїхали з гетьманом, а ті, що залишилися, відставлено до московського обозу (Б. Лепкий);

Коли Кониський із Галичини вертав до Росії, його в Волочисках [Волочиську] арештовано, передержано цілу ніч у вагоні, а потім відставлено до Києва (І. Франко).