відстраждати
ВІДСТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод.
Закінчити, перестати страждати.
– Хіба ще він не одстраждав свого? (Панас Мирний);
І, одстраждавши, знов, мабуть, страждав. Бо він же тут лишив мене одну (Л. Костенко);
// Пережити в стражданнях що-небудь.
І важко було вгадати, чия доля буде гірша і хто раніш відстраждає свою важку життєву путь (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)