відстраждати
ВІДСТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Закінчити, перестати страждати.
— Хіба ще він не одстраждав свого? (Мирний, IV, 1955, 42);
// Пережити в стражданнях що-небудь.
І важко було вгадати, чия доля буде гірша і хто раніш відстраждає свою важку життєву путь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163).
Словник української мови (СУМ-11)