відстрілюватися
ВІДСТРІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДСТРІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. Захищаючись, стріляти у відповідь.
Подорожник Еріх Лясота, що їхав до козаків 1594 р., .. бачив маленькі домки [будиночки] з стрільницями: туди тікають селяне [селяни], як їх несподівано запопаде орда, і відстрілюються з тих стрільниць (М. Грушевський);
Мручко .. з невеличким відділом остався. Відстрілювався, поки тамті не відбігли далеко (Б. Лепкий);
Хлопці, відстрілюючись, один по одному вповзли в ліс (М. Шеремет);
Разів п'ять на нас наштовхувались [фашисти], але кожного разу нам удавалось відстрілятись і відступити (Ю. Збанацький);
* Образно. Комірниця глянула в зошит: – Ви вже набрали на цілу бригаду! – А в мене і є ціла бригада! – відстрілювалася стара. – Ба, які жовторотики! Спробуй їх нагодуй! (М. Циба).
2. тільки док. Провести навчальні стрільби.
Дивізіон успішно відстрілявся на полігоні (Л. Смілянський).
3. тільки док. Закінчити, перестати стріляти.
В приміщенні було повно білого гусячого пуху. – З усього готелю постягували [німецькі мінометники] пуховики, – зауважив Роман. – І на себе, і під себе. Відстріляється, і в пір'я – грітися (О. Гончар).
4. тільки недок. Пас. до відстрі́лювати² 3.
Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіна (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)