відтанцьовувати
ВІДТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. Танцювати досхочу, надолужуючи пропущене.
[Марія:] Ох і погуляю на твоєму весіллі і... За всі чотири роки відтанцюю (З. Мороз).
2. тільки док., що. Відсвяткувати з танцями якусь подію.
По звичаю і закону відтанцювали і відбубнили весілля та й зажили в мирі і злагоді (Мирослав Ірчан);
Відтанцюють [піщани] ніч на весіллі – та й по конях (Микита Чернявський).
3. що і без прям. дод. Закінчувати танцювати.
Панство відтанцьовувало свій останній танок (С. Чорнобривець);
Відтанцювавши “крутяха” з дівками, хлопці почали самі без дівок “Коло гаю проходжаю” (Леся Українка);
Грицько, одтанцювавши з горя, півгодини плакав (Ю. Яновський).
(1) Відтанцюва́ти но́ги – дуже втомитися, перенапруживши ноги танцями.
На дискотеці відтанцювали дівчата ноги, тому й поїхали додому на таксі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)