відтанцьовувати
ВІДТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. Танцювати досхочу, надолужуючи пропущене.
[Марія:] Ох і погуляю на твоєму весіллі і... За всі чотири роки відтанцюю (З. Мороз).
2. тільки док., що. Відсвяткувати з танцями якусь подію.
По звичаю і закону відтанцювали і відбубнили весілля та й зажили в мирі і злагоді (Мирослав Ірчан);
Відтанцюють [піщани] ніч на весіллі – та й по конях (Микита Чернявський).
3. що і без прям. дод. Закінчувати танцювати.
Панство відтанцьовувало свій останній танок (С. Чорнобривець);
Відтанцювавши “крутяха” з дівками, хлопці почали самі без дівок “Коло гаю проходжаю” (Леся Українка);
Грицько, одтанцювавши з горя, півгодини плакав (Ю. Яновський).
(1) Відтанцюва́ти но́ги – дуже втомитися, перенапруживши ноги танцями.
На дискотеці відтанцювали дівчата ноги, тому й поїхали додому на таксі (із журн.).
Значення в інших словниках
- відтанцьовувати — відтанцьо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відтанцьовувати — -ую, -уєш, недок., відтанцювати, -юю, -юєш, док., 1》 неперех.Танцювати досхочу, надолужуючи пропущене. 2》 тільки док., перех. Відсвяткувати з танцями якусь подію (весілля, день народження тощо). 3》 перех. і неперех. Закінчувати танцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтанцьовувати — ВІДТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Танцювати досхочу, надолужуючи пропущене. [Марія:] Ох і погуляю на твоєму весіллі і… За всі чотири роки відтанцюю (Мороз, П’єси, 1959, 104). 2. тільки док., перех. Словник української мови в 11 томах