відтанцьовувати

ВІДТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. неперех. Танцювати досхочу, надолужуючи пропущене.

[Марія:] Ох і погуляю на твоєму весіллі і… За всі чотири роки відтанцюю (Мороз, П’єси, 1959, 104).

2. тільки док., перех. Відсвяткувати з танцями якусь подію (весілля, день народження тощо).

По звичаю і закону відтанцювали і відбубнили весілля та й зажили в мирі і злагоді (Ірчан, II, 1958, 276).

3. перех. і неперех. Закінчувати танцювати.

Панство відтанцьовувало свій останній танок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 31);

Відтанцювавши "крутяха" з дівками, хлопці почали самі без дівок "Коло гаю проходжаю" (Л. Укр., III, 1952, 564);

Грицько, одтанцювавши з горя, півгодини плакав (Ю. Янов., І, 1958, 381).

Відтанцюва́ти но́ги — танцюванням утомити ноги.