відтерпіти
ВІДТЕ́РПІТИ, плю, пиш; мн. відте́рплять; док.
Перетерпіти, натерпітись.
– Та й було ж нам, як гостей випроводили! За все ми одтерпіли!.. (Марко Вовчок);
Гарячіші голови пропонували крайню міру. – Кинемо жеребок... Най один відтерпить за всіх, так бодай уже кінець буде (Г. Хоткевич);
Та мертвому либонь і до того байдуже, він-бо своє віджив на цій святій і грішній землі, відмордувався подалі від чужого ока, все відтерпів, сумлінно заробивши собі довічний спокій (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)