відтискувати
ВІДТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, ВІДТИСКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́СНУТИ, ну, неш, док., кого, що.
1. Натискаючи, віддаляти, відсувати когось від кого-, чого-небудь.
Пручались цікаві, щоб ближче, – їх знов одтискали далі (Марко Вовчок);
Команда стражників, наступаючи від причалених плотів, з хрипом лізла на людей, відтискуючи їх від берега (О. Гончар);
Побачивши драбантів, міська сторожа відтиснула юрбу (З. Тулуб);
Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде);
// Змушувати когось відходити, відступати з певного місця.
Німецькі феодали відбирали в слов'ян кращі землі і відтискували їх на погані (з навч. літ.);
Рота легко відтиснула передові частини противника (Я. Качура);
// перен. Відсувати на другий план.
Колись поетові [М. Рильському] дорікали, що в нього естетська споглядальність, класично-парнасівське зображення навколишнього світу відтиснули .. передові ідеї сучасності. Це не так (А. Малишко).
2. Натискаючи чимось, залишати відбиток, слід на чому-небудь.
Відтиснути пальці на папері.
3. полігр. Переносити знаки на папір; відбивати.
Роман складав з окремих літер рядки, а ми старанно відтискували ті рядки на аркушиках з зошитів – друкували прокламації (В. Минко);
– Треба гранки відтиснути, а немає чим (А. Шиян).
4. техн. Ослабляти, відпускати затискач.
Відтискати кріплення деталі.
5. Те саме, що віджима́ти 2.
Чим менший коефіцієнт мінімальної залишкової вологості, тим ефективніше буде відтискати ваша пральна машина (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)