відтоді
ВІДТО́ДІ́, присл.
З того часу, з тієї пори.
Під осінь мене дали до школи, і відтоді я вже ніколи не бачив злісного Сидора (І. Франко);
Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (М. Коцюбинський);
Відтоді кожен міг Дениса слід пізнати, Коли із блешнею пройшов він по ставу (М. Рильський);
Улас Шевчук став відтоді сином полковника Коваленка (Ю. Яновський);
Мені немов полегшало відтоді. Зболілася. Відмучилася (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)