відтік
ВІДТІ́К, то́ку, ч.
1. Те саме, що відтіка́ння.
Якщо не порушено відтік сечі, хворим на пієлонефрит рекомендують багато пити (з наук.-попул. літ.);
– Поки перевіряв параметри протоку й відтоку блакитного золота, ваші єдинокровні дами збиралися на променад (А. Крижанівський);
Відтік ґрунтових вод;
// Переселення в інший регіон (перев. про людей, населення).
Оскільки всіх цих труднощів немає за кордоном і там поціновують розумних людей, уже почався відтік наших учених на зарубіжжя (з публіц. літ.);
Коли внаслідок аридизації погіршились умови життя у південних районах степу, це призвело до вимушеного відтоку частини їхніх мешканців (з навч. літ.).
2. спец. Пристосування для стікання рідини.
Відтік міститься завжди нижче за отвір для притоку рідини (з наук.-техн. літ.).
△ Відпли́в (відті́к) капіта́лу див. відпли́в.
◇ (1) Відті́к (відпли́в, відтіка́ння) умі́в (мі́зків) – перехід здібних, талановитих людей до іншої організації або від'їзд кваліфікованих фахівців за кордон.
З відновленням незалежності перед Україною постала низка нових викликів: демографічна криза посилювалася через масову еміграцію українців, спостерігався відплив мізків за кордон, тоді як країні конче бракувало інтелектуальних і фінансових ін'єкцій для подальшої розбудови (з публіц. літ.);
Історія соціальної деінтелектуалізації виражається у приниженні статусу інтелігенції, особливо творчої, відтоку умів (з публіц. літ.);
– Триває відтікання мізків із країни, – остерігають експерти (з наук.-попул. літ.);
Відтік умів за кордон завдав і продовжує завдавати багато в чому непоправної шкоди українській науці (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)