відтятий

ВІДТЯ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відтя́ти 1.

Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Т. Шевченко);

Свириденко розв'язав голову і показав возному відтяте вухо (З. Тулуб);

Чи думав про ту голову відтяту, поставлену в Полтаві у ті дні (Л. Костенко);

* Образно. Лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої (І. Багряний);

// відтя́то, безос. пред.

Обидві ноги йому відтято (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. відтятий — відтя́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відтятий — Відтя́тий, перен. Відрізаний, ізольований. Богато міст просто відтятих від світа з причини перерваноїкомунікациї (Б., 1895, 6, 4) // пол. być odciętym od świata — бути відрізаним від світу, бути в ізоляції.  Українська літературна мова на Буковині
3. відтятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відтяти 1). || відтято, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відтятий — Відтя́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відтятий — ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтя́ти 1. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Шевч., II, 1953, 232); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах