відтятий

ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтя́ти 1.

Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Шевч., II, 1953, 232);

// У знач. прикм.

Потім Свириденко розв’язав голову і показав возному відтяте вухо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44);

// відтято, безос. присудк. сл.

Обидві ноги йому відтято (Смолич, Мир.., 1958, 177).

Значення в інших словниках

1. відтятий — відтя́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відтятий — Відтя́тий, перен. Відрізаний, ізольований. Богато міст просто відтятих від світа з причини перерваноїкомунікациї (Б., 1895, 6, 4) // пол. być odciętym od świata — бути відрізаним від світу, бути в ізоляції.  Українська літературна мова на Буковині
3. відтятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відтяти 1). || відтято, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відтятий — ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відтя́ти 1. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Т. Шевченко); Свириденко розв'язав голову і показав возному відтяте вухо (З.  Словник української мови у 20 томах
5. відтятий — Відтя́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)