відтятий

відтя́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відтяти 1).

|| відтято, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. відтятий — відтя́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відтятий — Відтя́тий, перен. Відрізаний, ізольований. Богато міст просто відтятих від світа з причини перерваноїкомунікациї (Б., 1895, 6, 4) // пол. być odciętym od świata — бути відрізаним від світу, бути в ізоляції.  Українська літературна мова на Буковині
3. відтятий — ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відтя́ти 1. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Т. Шевченко); Свириденко розв'язав голову і показав возному відтяте вухо (З.  Словник української мови у 20 томах
4. відтятий — Відтя́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відтятий — ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтя́ти 1. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Шевч., II, 1953, 232); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах