відтятий
ВІДТЯ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відтя́ти 1.
Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Т. Шевченко);
Свириденко розв'язав голову і показав возному відтяте вухо (З. Тулуб);
Чи думав про ту голову відтяту, поставлену в Полтаві у ті дні (Л. Костенко);
* Образно. Лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої (І. Багряний);
// відтя́то, безос. пред.
Обидві ноги йому відтято (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відтятий — відтя́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- відтятий — Відтя́тий, перен. Відрізаний, ізольований. Богато міст просто відтятих від світа з причини перерваноїкомунікациї (Б., 1895, 6, 4) // пол. być odciętym od świata — бути відрізаним від світу, бути в ізоляції. Українська літературна мова на Буковині
- відтятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відтяти 1). || відтято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтятий — Відтя́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відтятий — ВІДТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтя́ти 1. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки. А хто по коліна неначе одтятий (Шевч., II, 1953, 232); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах