відтікати
ВІДТІКА́ТИ, а́є, недок., ВІДТЕКТИ́, ече́, док.
1. Текти, віддаляючись від чого-небудь.
Із синусів кров відтікає у внутрішні яремні вени, потім у плечоголовні та у верхню порожнисту вени (з наук. літ.).
2. перен. Поступово переміщатися в інше місце (перев. про значну кількість людей або про матеріальні багатства).
Не лише відносно невеликий національний капітал не повинен відтікати за кордон, як це відбувається нині, а й зарубіжні інвестори мають вкладати свої інвестиції в економіку України (з навч. літ.);
Витрачені гроші залишаться в державі, замість того щоб відтекти на рахунки закордонних організацій (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)