відтіля
ВІДТІЛЯ́, ВІДТІ́ЛЬ, присл.
З того місця; звідти.
Дали нам Греки прочухана І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (І. Котляревський);
Анарх розірвав другий конверт і витяг відтіля неохайний папір (М. Хвильовий);
Загін Гарика поспішив на околицю лісу, щоб відтіля спостерігати бій (М. Трублаїні);
Республіканські війська на короткий час відходили на північ, щоб відтіля рушити на південь проти денікінських частин (із журн.).
◇ (1) [І] відті́ль і відсі́ль – з одного і з другого боку; з протилежних боків.
Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... (Я. Щоголів);
І відтіль гора і відсіль гора; Поміж тими крутими горами Сходила ясная зоря (П. Чубинський);
Ні відсі́ль (рідше ні ві́дси) [і] ні відті́ль (рідше ні ві́дти) див. відсіля́.
Словник української мови (СУМ-20)