відтіняти
ВІДТІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДТІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДТІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., що.
1. Виділяти частину картини, малюнка і т. ін. темнішим тоном, барвою.
Уже було написано: “Сьогодні в неділю Драмгурток Драбинівського Сільбуду виставить ”Хатня революція“. Комедія на 5 дій”. А Йван тепер літери відтіняв (А. Головко);
Відтінити контури малюнка;
// Поєднуючись із певним кольором, робити його виразнішим, яскравішим.
Костюм був яскраво-червоний і вигідно відтінював негрове темне лице (О. Ільченко);
Чорна смуга лісу там, на виднокрузі, погрозливо відтіняла пожежу, неначе Маційовичі поринали з полум'ям у безодню (Іван Ле);
// техн. Відсвічувати плівку з метою підвищення контрастності зображення.
Відтінити відблиски на фотопортреті.
2. перен. Робити що-небудь помітнішим, виразнішим; підкреслювати, виділяти.
Артем споважнів, посуворішав, а давно не стрижений, вихрястий чуб іще виразніш одтіняв у ньому цю зміну (А. Головко);
Густа смаглявість лиця різко відтіняла зеленаву голубизну очей, сумовито-сторожких, зачаєних (О. Гончар);
Часто незначна, здавалося б, деталь, знайдена актором, надзвичайно рельєфно відтіняє те почуття, яке він прагне передати (з наук. літ.);
І. Карпенко-Карий умів знайти і підкреслити якусь неповторну своєрідність, відтінити психологічну сторону образу, показати на сцені живу самобутню людину (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)