відтіняти
ВІДТІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДТІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДТІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., перех.
1. Виділяти частину картини, малюнка тощо темнішим тоном, барвою.
Уже було написано: "Сьогодні в неділю Драмгурток Драбинівського Сільбуду виставить "Хатня революція". Комедія на 5 дій". А Йван тепер літери відтіняв (Головко, І, 1957, 273);
Відтінити контури малюнка;
// Поєднуючись із певним кольором, робити його виразнішим, яскравішим.
Чорна смуга лісу там, на виднокрузі, погрозливо відтіняла пожежу, неначе Маційовичі поринали з полум’ям у безодню (Ле, Наливайко, 1957, 306);
Костюм був яскраво-червоний і вигідно відтінював негрове темне лице (Ільч., Серце жде, 1939, 229).
2. перен. Робити що-небудь помітнішим, виразнішим; підкреслювати, виділяти.
Артем споважнів, посуворішав, а давно не стрижений, вихрястий чуб іще виразніш одтіняв у ньому цю зміну (Головко, II, 1957, 241);
Часто незначна, здавалося б, деталь, знайдена актором, надзвичайно рельєфно відтіняє те почуття, яке він прагне передати (Укр.. кіномист., II, 1959, 102);
Умів знайти і підкреслити [І. К. Карпенко-Карий] якусь неповторну своєрідність, відтінити психологічну сторону образу, показати на сцені живу самобутню людину (Життя К.-Карого, 1957, 197).
Словник української мови (СУМ-11)