відунка

ВІДУ́НКА, и, ж.

Жін. до віду́н.

Тож усю решту ночі йшла вона й ішла – мала сягнути аж у глибину власної юності, коли ще була така, як цей хлопець, і так само прийшла на науку до відунки Мокрини (Валерій Шевчук);

– Тьху ти, напаснику! Згинь! Немовби мало йому своїх мавок, русалок, відьом, чаклунок, відунок усяких! Липне до чистої душі!.. (Р. Іванченко);

Відунка знає чари, і їй не обов'язково зілля варити, когось поїти, бо відчуває, як можна вплинути на конкретну людину, і просвічує її, наче рентгеном (із журн.);

Відунка досконало знала усі довколишні річки, озера, джерела, а також броди; вона ж уміла викликати дощ, а ще мала таємне знання про світ риб, – тому й не дивно, що вірували у неї й рибалки, й човнярі (із журн.).