відун

ВІДУ́Н, а́, ч.

Людина, яка вгадує майбутнє і володіє чаклунськими здібностями; віщун.

Так достеменно збулося вcе, що в його люстрі було видко, й що сам відун говорив. Ані звір, ні людина, ні полоз, ні птах мандрівникові не ушкодили (Н. Королева);

– Та я не про те, – сказав чоловік. – Розумно балакаєш, хоч малий. Може, теж відун? – Ні, – сказав хлопець (Валерій Шевчук);

Популярність Святого серед народу у час скорботи ще дужче розтроюджує гординю князя. Він кличе до себе Антонія, називає його відуном, волхвом, погрожує розправою (Г. Тарасюк);

У слов'ян було немало відунів, які уміли пророкувати майбутнє (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відун — віду́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відун — -а, ч. У давніх слов'ян – людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відун — див. чародій  Словник синонімів Вусика
4. відун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.  Словник синонімів української мови
5. відун — ВІДУ́Н, а́, ч. У давніх слов’ян — людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк. У них [слов’ян] було немало відунів.., які.. уміли пророкувати майбутнє (Іст. УРСР, І, 1953, 47).  Словник української мови в 11 томах